Цього року ми святкуємо 25-річний ювілей України. України - як незалежної держави. Але навряд чи хтось сперечатиметься, що історія наша набагато глибша. І якраз з нагоди свята варто було б пригадати, що наша країна загалом і Київ зокрема, як її столиця, мають більш ніж півторатисячолітню історію. Нам відомо з "Повісті минулих літ", написаної Нестором Літописцем про заснування Києва трьома братами Києм, Щеком, Хоривом і сестрою їхньою Либіддю. Може це всього лише красива легенда, та й написана вона була набагато пізніше за цю подію - у XII столітті. Але про давню історію Києва свідчать не тільки письмові пам'ятки, є й численні археологічні знахідки. Особливо багато їх на Старокиївській горі, звідки Київ починався, де колись стояли князівські палаци, де ухвалювали доленосні рішення для всієї величезної країни - Стародавньої Русі. Наприклад, рішення про Хрещення Русі.
Наша з вами історія - дуже багата, вона гідна вивчення і захоплення. І за великим рахунком, вона цікава не тільки для нас, ця історія є точно таким же активом, як залізна руда, газ і український чорнозем. Вміючи правильно використовувати цей актив, організувавши міжнародне просування нашого історичного надбання, Україна може створити точки зростання в економіці на базі сильних туристичних атракцій - історичні центри Києва, Чернігова, Переяслава, козацька вольниця - острів Хортиця, наш Парк Київська Русь, середньовічні фортеці Кам'янця-Подільського та Хотина, Мукачева та архітектурні ансамблі Львова, Коломиї, інших міст.
На жаль, кам'яним замкам і середньовічним містам з кам'яними будівлями доводиться конкурувати за увагу іноземних туристів з атракціями Чехії, Польщі, Австрії, Угорщини. А ось за частиною дерев'яного зодчества і реконструйованих об'єктів Україна може поборотися за унікальність. Що ми і робимо вже зараз.
Розвиток туризму на основі історії нашої країни стимулюватиме розквіт й інших галузей - транспортної інфраструктури, готельного та ресторанного бізнесу. До нас їхатимуть знімати історичні фільми, у нас проводитимуть міжнародні культурно-історичні фестивалі.
Звісно, ми матимемо зовсім інакший вигляд в очах іноземних інвесторів: країна з багатою і славною історією неодмінно має прекрасне майбутнє. Зрештою, нам просто необхідні хороші новини про Україну - інвестиції приходять на запах хороших новин.
Потрібно просто підняти цей діамант з-під ніг, здути з нього пил тисячоліть, оживити і показати людям історію.
На відміну від Західної Європи, на наших землях більшість споруд у середньовіччі будували з дерева, і тисячу років вони в будь-якому разі не простояли б. Були й кам'яні споруди - вже згадані князівські палаци, церкви. Але до наших днів дійшло дуже небагато з княжих часів. Можливо, за іншої історичної долі, ми б могли милуватися не лише Софією Київською та Золотими воротами, а й палацами князів Ольги, Володимира, Ярослава. Але як відомо, ще в XIII столітті Київ був майже вщент зруйнований ханом Батиєм. Подальша історія теж не шкодувала місто, лише у 20-му столітті воно пережило кілька руйнівних війн. Тож для залучення інтересу до історії є два шляхи: 1 - дбайливо зберігати те небагато, що нам усе-таки залишив час; 2 - відтворювати з нуля нашу історію матеріально у вигляді реконструкцій споруд IX-XIII століть.
У світі чимало прикладів таких реконструкцій. Так, реконструйований поруч з Іракліоном античний Кносський палац на острові Крит - це найпопулярніший, найвідвідуваніший і один із найвпізнаваніших палаців світу, "головний герой" з обкладинок більшості путівників, книжок, календарів, листівок. Масштаби реконструкції складно передати словами. І прикладів подібних успішних проектів у світі досить багато. Реконструкції є навіть в Акрополі (Афіни, Греція) і в храмі Артеміди (Ефес, Туреччина).
Я впевнений, що реалізація проєктів реконструкції княжих міст раннього середньовіччя допоможе зробити з України туристичну Мекку, потужний магніт, що приваблює людей. Ми вже це бачимо по найзначнішій реконструкції історичного дерев'яного міста - "Парку Київська Русь", де відтворюється Київський Дитинець - укріплена частина стародавнього міста. Ми бачимо, як у людей горять очі від занурення в нашу історію, в автентичну атмосферу середньовіччя, в цю невіртуальну реальність.
Текст є особистою точкою зору автора.
