Ми полетіли з Харкова до Сінгапуру ще 8 січня, а до Харкова повернулися через місяць, 7 лютого. За цей час побували в австралійських Перті та Мельбурні, потім були в Гонконзі, Бангкоку і встигли зачепити В'єтнам - Дананг і Ханой. Так от, за час усієї подорожі ми не помітили ні паніки, ні напруженості, пов'язаної з епідемією коронавірусу. Хіба тільки в усіх аеропортах персонал на стійках реєстрації був у масках. Але це були звичайні, непрофесійні маски, які навряд чи здатні захистити від зараження. Вони здатні допомогти лише в разі, якщо людина вже захворіла, і носіння маски хоч трохи знизить поширення вірусу серед оточуючих.
У готелях Гонконгу, Бангкока, Дананга і Ханоя маски видавали безплатно на ресепшені і в будь-якій кількості, а також - додаткові засоби для дезінфекції рук. Причому, вони були там, де їх явно раніше не було.
Читай також: Країни без коронавірусу: Куди поїхати на вихідні
А ось що одразу кинулося в очі - це те, що китайців скрізь стало помітно менше. Наведу кілька прикладів. Між Данангом і прибережним містом Хоайн є кілька розкішних готелів. Ми жили в одному з них. Це місце явно недооцінене туристами. 35 кілометрів ідеального за чистотою і пухнастістю піску, а-ля Мальдіви, тільки блідо-жовтого, а не білого кольору, прозоре море, і все це в рази дешевше, ніж на Мальдівських островах. У цей час нехай і не сезон, хоча температура повітря сягає +27-28 °C і вода +26-27 °C, завантаження готелю зазвичай на 80% і навіть більше. Цього разу заповнюваність була менше 50%. І персонал однозначно каже, що це не доїхали багато туристів із Китаю, які скасували тури.
До слова, В'єтнам, як і Таїланд із Сінгапуром, після початку епідемії одразу закрили повітряне сполучення з Китаєм. Тож падіння туристичного потоку - це, найімовірніше, масове явище, яке торкнулося не лише дорогих готелів. Бо добре відомо, що китайці формують черги в модних бутіках Gucci, Dior, Chanel у всіх країнах. Так от, ніде в Мельбурні, Бангкоку, Гонконзі не було напливу китайських туристів у жодному з цих магазинів. Точно так само, як і в Бангкоку. Там є унікальне місце - Королівський палац, який займає площу близько 60 га. Його відвідують 30 000 людей щодня. І неможливо за день подивитися все з такою кількістю людей. Ми ж обійшли палац всього лише за чотири години, абсолютно всю його територію. Екскурсовод сказала, що нам дуже пощастило, бо немає китайських туристів.
Читай також: Кабмін прораховує вплив коронавірусу на економіку України
Що відбувається на вулицях китайських міст, мені особисто невідомо, оскільки в самій Піднебесній цього разу я не був. Найближче до Китаю - Гонконг. Там на вулицях багато військових і поліції. Але думаю, що це більше пов'язано з їхніми внутрішніми проблемами і протестами, які тривають там уже місяців сім.
Взагалі помітно, що люди дуже серйозно ставляться до епідемії. Народу на вулицях, наприклад у тому ж Гонконзі, явно менше, ніж зазвичай. Маски і противірусні препарати купують дуже активно. Що ще цікаво. Медичні маски зазвичай везли в Україну з Китаю, за ціною десь менше гривні за штуку в опті. Так от, я знаю підприємця, який продав 10 000 зшитих у Харкові масок собівартістю менше гривні, по 7,5 грн. кожна, у Китай!
Читай також: Коронавірус лякає аптеки
Моя особиста думка, що правда щодо коронавірусу знаходиться десь посередині, як завжди. З одного боку є факти і реальні проблеми на території Китаю. Але закрити кордони з усім світом неможливо. І якщо це - справді унікальний вірус, з яким ніхто не знає, як боротися,- це страшно. З іншого боку, передбачення, що за тиждень буде мільйон хворих, за два - 10 мільйонів, за три - сто мільйонів, а за місяць - мільярд, на щастя, не справдилися.
А ще я вірю, що всі розвинені в сенсі медицини країни - США, Німеччина, Швейцарія, Південна Корея, Японія та інші держави працюють над створенням вакцини проти коронавірусу, і в них це вийде.
