Українське IT встигло стати притчею во язицех, про нього знають усі, але поза IT-тусовкою при цьому ніхто нічого толком не розуміє. Та й часом про нього мало знають навіть у середовищі самих айтішників.
Це нерозуміння зрозуміле і можна пробачити далеким від теми людям, ніяк із цією галуззю не пов'язаним. Але абсолютно згубне у випадках, коли особи, які ухвалюють важливі державні рішення, лізуть не у свою справу. І ось це тотальне нерозуміння добре видно у світлі нещодавніх ініціатив представників партії "Слуга народу" щодо оптимізації оподаткування IT-галузі та фантазій на тему "перевеземо сюди білоруських айтішників".
Отже, що ж таке українське IT? Якщо дуже грубо сформулювати, то це - продаж послуг фахівців. Це може здатися неочевидним, але продаж послуг айтішників і продаж продуктів (результатів наданих послуг) - це дві великі різниці. По суті, Україна та українське IT практично не виробляють свій продукт. Є, звісно, поодинокі винятки з цього правила, але вони загалом ніяк не впливають на ситуацію на ринку: абсолютна більшість працює на аутсорсі або аутстафі (створення програм на замовлення. - Ред.).
Така модель роботи створює низку відчутних зручностей для фахівців: можна отримувати хорошу навіть за мірками Європи зарплату, платити низькі за мірками тієї самої Європи податки, перебуваючи при цьому в країні, де жити відносно дешево. Ба більше, це створює зручності і для замовника. За смішні для США гроші можна найняти компетентних фахівців, які робитимуть роботу не гірше за своїх колег із Кремнієвої долини.
Досі українське IT почувалося досить непогано. Навіть коронавірусна криза хоч і вдарила по кількості робочих місць, але фатальної шкоди не завдала. Завдяки гнучкості організації, провідні компанії перебудувалися, і відносно легко адаптувалися до нових умов роботи. Усе що потрібно - лептоп та Інтернет, а вони є сьогодні у кожного вдома.
Однак є загроза значно фундаментальніша, ніж коронавірус, - нерозуміння всієї цієї кухні депутатами і чиновниками. Звісно, державі вигідніше, щоб ІТ платило більше податків, ніж менше. І тому вони сплять і бачать, як би "оптимізувати" побори, бажано, загнавши всіх під "звичайні" 30-40% податків. З одного боку, не дуже справедливо, що хтось платить п'ять відсотків, а хтось - сорок. З іншого боку, подібні зміни в оподаткуванні можуть банально знищити галузь або загнати її глибоко в тінь (а отже, створити нові приводи для корупції).
Як було сказано вище, успіх українського IT - це комбінація низьких податків і зарплат відносно високих як для нашої країни, але відносно невисоких для роботодавця на тлі аналогічних у розвинених країнах. Прибрати низькі податки означає або знизити доходи фахівців, або підвищити витрати замовників. Оскільки очевидно, що підвищувати на 25-35% бюджети ніхто не стане, то гарантовано впадуть доходи працівників. Що станеться слідом? Слідом усі, хто може, "встануть на лижі". А це будуть насамперед найкомпетентніші та найзатребуваніші. Бо навіщо платити величезні податки в непридатному для життя Києві, якщо можна платити величезні податки в жахливо комфортному Амстердамі. Або в тій самій Варшаві платити податки розміром трохи менші за голландські, та ще й живучи в одній із країн ЄС?
Або так, або IT зовсім піде в тінь, і ми отримаємо натовпи офіційно оформлених на мінімальну зарплату фахівців, які традиційно отримують на руки чорну-пречорну готівку. Це, звісно, збереже робочі місця і кадри, але тут же включаться в гру наші доблесні борці з економічною злочинністю: маски-шоу, вилучення серверів та інше перешкоджання роботі з метою отримати на лапу. Це може угробити галузь навіть сильніше, ніж відтік кадрів.
Варто було в сусідній країні одному пенсіонеру потрясти на камеру автоматом Калашникова, як деякі великі замовники миттю згорнули там замовлення на розробку програм. Тому що в людей є жорсткий бізнес-план, їм абсолютно нецікаво зривати строки і зазнавати збитків тому, що хтось хоче ще трохи побути президентом. Не думаю, що будь-хто зробить виняток для України, якщо черговому чиновникові буде потрібен черговий Lexus і особняк у Марбельї.
Що стосується ідеї залучення білоруських айтішників в Україну, то загалом її можна оцінити як хорошу. Головне, як і в будь-якому проєкті - не запороти реалізацію. Найкраще, що могла б зробити для цього держава, - це дозволити новоприбулим відкрити ФОП як у "місцевих", після чого відійти вбік і не заважати. А все інше бізнес зробить сам. До речі, сама постановка питання про те, що ми, можливо, дамо притулок новим фахівцям, свідчить лише про одне: коли притисне - багато хто втече. Адже, нагадаю, для роботи програмісту потрібні лише лептоп, Інтернет і конкурентоспроможні податки.
Раніше повідомлялося про те, що півмільйона українців платять податки у Польщі.
