Коли Міністерство цифрової трансформації почало рятувати IT-галузь, просуваючи законопроєкт № 4439 про "Дія City", я одразу поставив собі запитання: який у цьому великий сенс, і хто кінцевий бенефіціар цієї ініціативи?
Для чого потрібен проєкт "Дія City", мені зрозуміло. Діджиталізація країни давно назріла, і те, що робиться в цьому напрямі, абсолютно правильно. Команда, яка зібралася в міністерстві, готова саме до таких процесів.
За останні 20 років Україна увійшла в топ-5 країн, які надають IT-послуги по всьому світу. За цей же період IT-індустрія стала третьою за експортним потенціалом, що становить сьогодні близько 4 млрд. дол. і зростає щорічно на 25%, навіть незважаючи на кризу. Саме ці темпи зростання, виражені в доларах, когось дуже зацікавили.
Усі галузі, хоч якось зав'язані на ресурсах або хоча б потребують постійного фізичного розміщення активів, захоплені за знайомою моделлю, яку практикує наш східний сусід.
Спочатку створюються олігархічні клани, наближені до можновладців, а Антимонопольний комітет закриває на все очі. Рука руку миє під мовчазну згоду причетних, а незгодні не можуть заперечити, бо ризикують втратити всі фізичні активи.
IT-галузь тим і відрізняється від інших, що вона більше зав'язана не на фізичні ресурси, а на інтелектуальні. Тут віртуального, "хмарного" набагато більше, і його не можна замкнути на вузькій групі осіб.
Винахідлива Білорусь обрала метод батога для чужих і пряника для своїх.
На національному рівні влада Білорусі спробувала створити для індустрії мікросвіт - певні умови, які давали б змогу збирати данину з компаній, легко змінювати умови їхніх внесків у парках високих технологій та відсоток збору податків, а також впливати на їхню політичну орієнтацію, що й показали останні події в країні.
Мінцифри креативністю не відзначилося і вирішило запозичити диктаторську білоруську модель, бо за наявності технологічного досвіду в співробітників міністерства бракує досвіду держуправління.
То в чому ж основні недоліки законопроєкту № 4439 про "Дія City"?
Головна загроза - необмежені повноваження Мінцифри, які дозволяють йому як надавати статус резидента "Дія City", так і позбавляти його. До того ж, законопроєкт не може передбачити весь перелік видів діяльності, які дають змогу компанії отримати статус резидента. Тобто сама влада виступатиме регулятором IT-ринку, що додатково створює нові та підвищує наявні корупційні ризики для всіх учасників процесу.
Не повинно міністерство бути одночасно і регулятором, і керівником цілої індустрії. До того ж, уряд обіцяє незмінність умов протягом 15 років, але не може цю стабільність гарантувати. Прийдуть нові люди, і все одразу буде інакше.
В ідеалі управління має перебувати в наглядової ради, членів якої обирають представники галузі, і вона призначає виконавчого директора.
Мінцифри планує відійти від моделі співпраці IT-компаній з підрядниками-підприємцями на єдиному податку, пропонуючи повернутися до застарілого Кодексу законів про працю і перейти до поки незрозумілих як для самого уряду, так і для IT-компаній GIG-контрактів. Спочатку необхідно внести зміни до КЗпП, дати визначення GIG-економіці, прописати суть контрактів, роз'яснити права та обов'язки співробітників у розрізі однієї з моделей співпраці: трудової або цивільно-правової (ФОП).
Крім того, держава грубо втручається в господарську діяльність IT-компаній, порушуючи основоположний принцип свободи підприємницької діяльності та право на вільний вибір форм взаємовідносин компанії та IT-фахівця.
Ще більше лякає сама процедура виключення компанії з "Дія City". Тобто якщо компанія з якоїсь причини (добровільно чи ні) виходить із системи, то вона опиняється в патовій ситуації. Підрядників-ФОП у неї вже немає, а GIG-контракти не працюють, що автоматично примушує компанію оформляти співробітників за трудовим контрактом.
Закон передбачає членські внески резидентів. Це виглядає як прихований податок. Розмір членських внесків має формуватися виходячи з проєктів, які затверджують загальні збори членів "Дія City" за підсумками щорічних стратегічних сесій.
Якщо держава вважає, що дискусія з питання змін роботи галузі назріла, то потрібно обговорювати галузь не з білоруськими юристами, а з українськими, і залучати до дискусії найбільші IT-асоціації. Але з огляду на переговори, які ведуть асоціації з профільним комітетом у Верховній Раді та депутатами, все ж таки є надія на те, що буде підготовлено законопроєкт без натяку на корупцію, що працюватиме не на окремих людей, а на індустрію загалом.
