Видання «ЕП» оприлюднило інформацію про те, що в бюджеті формується нестача 200 млрд грн для фінансування грошового забезпечення наших військових наприкінці 2025 року. Що правда, на думку авторів статті, на відміну від минулого року податки збільшувати не прийдеться, адже маємо чимале перевиконання податкових надходжень(за 1 кв + 36 млрд грн), надію на зростання прибутку НБУ та надходження від ОВДП. Мінфін офіційно спростував інформацію «ЕП», але це не означає, що проблеми немає принаймні на операційному рівні. Втім, потенційна нестача зазначеної суми може стати лише верхівкою айсбергу економічних проблем, що насуваються на Україну, починаючи з 2026 року.
Наприкінці березня Уряд схвалив проект оновленого Меморандуму з МВФ. Ця подія пройшла здебільшого непоміченою, хіба що широкому загалу запам’ятався той факт, що Фонд надав нам черговий транш $400 млн замість запланованих $920 млн. Як виявилося, зменшення суми відбулося на прохання української сторони. Це важливо зазначити, бо певні «експерти» вже почали казати про чергову зраду. Нова редакція Меморандуму, до речі, виявилася досить цікавою – якщо уважно її читати, можна побачити багато що з того, про що влада намагається не говорити.
Наприклад, згідно документу МВФ прогнозує, що державний борг України наприкінці 2025 року становитиме 110% ВВП, або приблизно 9,6-9,7 трлн грн. Нагадаю, що наприкінці минулого року ми мали 7 трлн грн держборгу, що було еквівалентно, за різними оцінками, 90-92% ВВП. Значне зростання боргових зобов’язань цього року, за прогнозом МВФ, відбудеться через отримання Україною кредитів на загальну суму $56-57 млрд (замість запланованих $38-39 млрд), з яких $50 млрд із погашенням за рахунок заморожених російських активів. Але тут є нюанс на прізвище Трамп.
Наразі ніхто не може спрогнозувати, як розвиватимуться і без того надскладні відносини між Україною та США. Ймовірність того, що Трамп може передумати надавати американську частину коштів через причини, які відомі тільки йому, далеко ненульова. Також американська сторона цілком може вирішити розпочати розмороження заблокованих активів рф. До того ж, через глобальну тарифну війну та багатомільярдні збитки від «трампівських тарифів» інші партнери України можуть переглянути свої зобов’язання щодо виділення кредитів за рахунок заморожених російських активів.
Якщо так станеться, Україна може опинитися сам на сам із борговим зашморгом, більшим за 100% ВВП і високими ризиками ведення бізнесу в країні через безпекову невизначеність. Це значно ускладнить залучення інвестицій для повоєнного відновлення та мінімізує ймовірність виходу української економіки на двозначні темпи зростання. Без таких темпів ми не зможемо швидко наздогнати довоєнний рівень та забезпечити необхідний рівень військових витрат та витрат розвитку.
Також, згідно Меморандуму, український Уряд та МВФ домовилися протягом 2026-2028 років збільшити податкове навантаження на економіку сумарно на 3-4% ВВП. Це буде корисно дізнатися тим, хто досі мріє про лібералізацію державної економічної політики після війни та проведення виборів. Навіть нова влада вимушена буде виконувати документ, який підписала чинна, адже там стоїть підпис від імені України. До того ж облікову ставку НБУ планується підняти до 16-17%, що означає що дешевих кредитів для бізнесу у найближчому майбутньому не очікується.
З документу слідує, що Мінфін разом із НБУ планують за рахунок отриманих у 2025 році кредитів замістити 680 млрд грн внутрішніх боргів. На думку українського економіста Данила Моніна, у банків після цього з’явиться вільна ліквідність на суму приблизно $15 млрд. Але і тут марно мріяти про кредити для бізнесу, адже, згідно Меморандуму, до 2026 року ставка за 3-місячними депозитними сертифікатами НБУ зросте до 20% річних. Монін вважає, що банки вкладуть додаткову ліквідність у цей простий та безризиковий актив, отримавши річний прибуток як мінімум 200 млрд грн. Отже, не кажіть потім, що бідні та нещасні банки не слід оподатковувати за ставкою 50% на прибуток, адже цей прибуток їх буквально «примушує отримувати» НБУ.
На думку експерта, за такого розвитку ситуації, сам НБУ може опинитися перед проблемою, де взяти гроші, щоб запезпечити необхідну прибутковість депозитних сертифікатів. Скоріше за все, Нацбанк діятиме за схемою 2024 року – девальвує гривню настільки, щоб цього вистачило аби отримати необхідну суму через переоцінку міжнародних резервів, яких на кінець 2025 року, за прогнозом МВФ, Україна матиме $56,8 млрд. Загальна ситуація з фінансами може здатися контрольованою, але це не так.
Якщо до 2026 року російсько-українська війна закінчиться, то партнери України, скоріше за все, значно скоротять обсяги економічної допомоги Україні. МВФ у свою чергу вимагатиме скоротити дефіцит бюджету, за експертними оцінками, принаймні до 10% ВВП. Зробити це буде вкрай важко, адже залишаться чималі військові витрати разом із соціальними зобов’язаннями. Де взяти гроші Україні, яка втратила майже 20% територій, отримала борг, вищий за 100% ВВП, ризики, які практично унеможливлюють залучення масштабних прямих іноземних інвестицій та підняла податки до рівня, несприятливого для нормального ведення бізнесу?
Додайте сюди фактор Трампа і стане зрозумілим, що Україні потрібний «план Б» для розвитку економіки, починаючи з 2026 року. Чому саме «план Б»? Тому що «план А» чинний уряд підписав, уклавши оновлений Меморандум з МВФ і взявши на себе численні зобов’язання, що аж ніяк не до вподоби українським підприємцям. Починати дискусію про те, де взяти гроші, необхідно вже сьогодні – на рівні парламенту та експертного середовища. Ця дискусія потрібна ще «на вчора» і вона неодмінно має вивести нас на більш глибоку дискусію про те, якою є має бути наша економічна стратегія у повоєнні часи.
