Дата народження: 28.04.1956
Де народився: с. Слобода-Романівська, Новоград-Волинський район, Житомирська область.
Сімейний статус: одружений, виховує 2 дітей.
Захоплення:
футбол, риболовля, кінний спорт, історична література.
Де вчився:
У 1978 році Володимир Литвин закінчив Київський університет ім. Шевченка, історичний факультет.
У 1984 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Діяльність Комуністичної партії України з удосконалення підготовки викладачів громадських дисциплін (1966—1975 рр.)».
У 1995 році захистив свою книгу «Політична арена України: особи та виконавці» в якості докторської дисертації під назвою «Політична арена України: дійові особи та виконавці (Громадсько-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)».
Доктор історичних наук, професор, дійсний член Національної академії наук.
Де працював:
У 1978-1986 рр. — старший методист навчального відділення ректорату, помічник ректора, старший викладач історичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 1986-1989 рр. - начальник управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР.
У 1989-1991 рр. - співробітник апарату ЦК Комуністичної партії України (лектор, консультант, помічник секретаря ЦК Компартії України).
У 1991-1994 рр. – доцент та докторант історичного факультету Київського державного університету імені Т. Шевченка.
У 2006-2009 рр. - віце-президент Національної академії наук України.
У політиці:
У 1994-1995 .р. – помічник президента України.
У 1995-1996 рр. – заступник глави Адміністрації президента.
У 1996-1999 рр. – перший помічник президента України, керівник групи помічників та референтів.
У 1999-2002 рр. - Голова Адміністрації президента.
У 2002-2006 рр. – голова Верховної Ради України, народний депутат від блоку "За єдину Україну!" (№1 у списку).
У 2006 році на парламентських виборах очолив «Народний блок Литвина «МИ», який не зміг подолати 3-відсотковий прохідний бар'єр (набрав лише 2,44%).
У 2007-2012 рр. – народний депутат України, очолював на парламентських виборах «Блок Литвина». У 2008 році знову став головою Верховної Ради України.
У 2010 році Володимир Литвин балотувався на пост президента. За підсумками виборів посів 7 місце з 2,35% підтримки виборців.
У 2012-2014 рр. – народний депутат України, пройшов висуванцем Народної партії по одномандатному виборчому округу №65 у Житомирській області. Очолював комітет Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони.
У 2014-2019 рр. – народний депутат України, виграв вибори як самовисуванець у одномандатному виборчому окрузі №65 у Житомирській області.
У 2019 році брав участь у дострокових парламентських виборах як самовисуванець по мажоритарному округу № 65 (Житомирська область), але програв представнику партії «Слуга народу» Дмитру Костюку.
З 2004 року – голова Народної партії.
Нагороджений:
Герой України із врученням ордена Держави (2004).
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2011).
Статки:
В офіційній декларації за 2020 рік корпоративні права та юрособи, де Литвин був би бенефіціаром не зазначені. У той же час ЗМІ називають наступний бізнес, який, на їхню думку, належить політику та його сім'ї:
Сам Литвин – ТОВ «Фірма ННТ» (спільно з В. Малєвим, М. Ковалком (екс-голова НАК «Нафтогаз України»), І. Бакаєм (екс-глава ДУС).
Зять Литвина Крейнін Дмитро Олександрович – ТОВ ВКФ «Фірма Діполь», ТОВ «Аврора-диполь лтд».
Сват Литвина Крейнін Олександр Григорович – ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора»; МП "Фірма "Юргіс", ДП "Аврора-Київ", ТОВ БКФ "Місія".
Дочка Литвина Олена – юридична фірма «Гарантія», співвласник Будинку розкоші «Вілла Гросс».
За повідомленнями ЗМІ, Володимир Литвин живе на окремо відгородженій території всередині комплексу резиденцій «Конча-Заспа», що щільно охороняється. На ділянці Литвина розташовані дві споруди. Литвин як екс-спікер отримав формальне право на довічний маєток згідно з постановою уряду з грифом «не для друку», підписаним ще в.о. прем'єра Юхимом Звягільським у 1993 році.
Зв'язки та скандали:
Тетяна Литвин (дівоче прізвище – Панікарська), дружина. Дочка Першого Секретаря Печерського райкому КПУ. Як писали ЗМІ, завдяки тестю у Литвина відбувся швидкий старт кар'єри.
Микола Литвин, брат. Екс-глава Державної прикордонної служби України, генерал армії.
Петро Литвин, брат. Екс-командувач військ Південного оперативного командування Сухопутних військ Збройних сил України, генерал-лейтенант.
Юрій Кравченко, близький друг. Екс-міністр внутрішніх справ
Леонід Кучма, екс-президент України З 1994 по 2004 рік їх пов'язували близькі політичні відносини.
Адам Мартинюк, екс-перший заступник голови Верховної Ради від КПУ. Давній товариш Литвина від початку 90-х.
У листопаді 2000 року став одним із головних фігурантів «касетного скандалу» та справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.
У січні 2002 року ЗМІ звинувачували Литвина у плагіаті. Надалі неодноразово з'являлися публікації із подібними звинуваченнями.
У 2002 році народний депутат Григорій Омельченко представив документи, в яких, на його думку, було видно перекази валюти ЗАТ «ТНК-Україна Інвест» через офшори «Асміс-компані С.А». У шахрайстві, за словами Омельченка, міг бути замішаний Литвин. Проте Генеральна прокуратура оголосила надані докази сфальшованими.
16 січня 2014 року Володимир Литвин голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.
