Бойові дії між Україною та Росією поступово переходять у затяжну фазу виснаження, а перспективи швидкого мирного врегулювання залишаються вкрай туманними. Про це пише The Economist, передають Dengi.ua.
За даними видання, на початку 2026 року переговори за посередництва США ще розглядалися як можлива основа для складного компромісу. Зокрема, обговорювався варіант, за якого Україна могла б відмовитися від частини Донбасу в обмін на міжнародні гарантії безпеки. Однак цей сценарій так і не отримав подальшого розвитку.
Російська сторона не підтримала жодної конкретної пропозиції, а сама ідея компромісної угоди поступово втратила політичну актуальність. 22 травня Сполучені Штати офіційно оголосили про припинення участі в переговорному процесі.
Проте окремі аналітики припускають, що дипломатичні контакти можуть частково відновитися вже влітку.
"Швидше за все, бойові дії триватимуть доти, доки Україна або Росія не зламаються", - зазначає при цьому видання.
Експерти визнають, що визначити можливу "точку надлому" Росії поки складно. Серед факторів ризику називаються економічні проблеми під санкційним тиском, внутрішні протиріччя і втрати на війні. Водночас високі доходи від експорту нафти поки що допомагають підтримувати російський бюджет.
За інформацією українських військових, пише видання, ефективність оборони поступово зростає завдяки активному застосуванню безпілотних систем. У Києві вважають, що російська армія продовжує зазнавати серйозних втрат, а темпи поповнення особового складу не дозволяють повністю їх компенсувати.
Незважаючи на постійний тиск на фронті, Росія поки що не досягає поставлених цілей на Донбасі в заплановані терміни. Українське командування підкреслює, що перевага проявляється не тільки в технологіях, а й у швидкості адаптації підрозділів.
Окрему увагу в матеріалі приділяють ударам по російській інфраструктурі та об'єктах військового призначення в глибокому тилу РФ. Значну частину далекобійних систем Україна вже виробляє самостійно, хоча розвідувальна підтримка союзників залишається критично важливою.
The Economist підкреслює, що, незважаючи на значну перевагу Росії за населенням, територією і розмірами економіки, Україна продовжує стримувати наступ.
Водночас наслідки війни всередині країни стають дедалі відчутнішими, йдеться в матеріалі. Регулярні атаки по енергетичній інфраструктурі та великих містах, включно з Києвом, продовжують чинити тиск на економіку і суспільство.
Економічна стабільність України багато в чому забезпечується міжнародною допомогою і розвитком оборонної промисловості, проте країна стикається з серйозною нестачею робочої сили і демографічними втратами.
У публікації також ідеться про зростання внутрішньої напруги в українському суспільстві. Однією з найбільш чутливих тем залишається мобілізація. Крім того, невдоволення посилюють корупційні скандали та зниження довіри до державних інститутів.
Видання пише, що на тлі війни в країні посилюється політична централізація. За словами джерел, близьких до політичних процесів, система ухвалення рішень дедалі більше концентрується навколо вузького кола осіб.
На завершення The Economist зазначає, що ідеї компромісного миру з територіальними поступками фактично втратили підтримку, а війна продовжує розвиватися як довгострокове протистояння на виснаження.
За даними урядових джерел, президент України Володимир Зеленський доручив готуватися ще до двох-трьох років війни. Видання вважає, що Україна здатна продовжувати опір протягом цього періоду, хоча ціна такого протистояння для суспільства і держави буде вкрай високою.
Як раніше повідомляли Dengi.ua, російська нафтопереробка скоротилася на 10% через удари України.
Dengi.ua також писали про те, що російське суспільство втомилося від тривалої війни і побоюється подальшої ескалації конфлікту.
