Ми ж знаємо: проблема на диво ефективно починає розв'язуватися мало не сама по собі, якщо її сформулювати вголос і доречними словами. Приблизно як у справі з блокадою торгівлі через лінію розмежування. Не дуже маю час копирсатись у мотивації, яка спонукала ініціаторів блокади до протистояння. Мені значно важливіша реакція на неї суспільства та влади. А також майбутній результат. Про нього й поговоримо.
Читай также: Александр Крамаренко: Рубят провод топором
Дивно, але РНБО вперше вголос сказала, що КМУ її не слухався, коли Радбез давала Кабміну доручення забезпечити енергонезалежність України - у 2014 та 2015 роках. Вперше вголос вимовлено слова про експорт антрациту, що видобувається в ОРДЛО, і який є дефіцитним в Україні. Ні, мова йде не про вивезення на територію України, а саме про експорт до інших країн. Загалом, суспільство ще багато чому здивується. Ну й так – вишенька на смачному пляцку: модернізація енергетики заради енергонезалежності чомусь принципово не фінансується – хоча шалених тарифів, що ми сплачуємо за електрику та тепло, для цього цілком досить.
А до того, якось дуже ясно стало, що на держслужбі ніщивно мало ефективних, але не злодійкуватих менеджерів. Або, якщо так більше подобається - не злодійкуватих, проте ефективних. Тому що коли після трьох років гібридної війни досі тримають країну на межі глобального Black Out - це або про красти без меж, або про суцільну менеджерську імпотенцію. Версія про сполучення згаданих явищ, до речі, також має право на існування.
Читай также: В Укрэнерго рассказали, когда будут отключать свет
Тепер про банки: держава примудрилася опанувати рівно половину банківської системи. Такого в розвинених країнах немає. І серед успішних країн, що розвиваються - також не чути. Але ось є прецедент в Україні. Тому в уряду вкупі з НБУ з'явилася шалена спокуса покермувати ринком через нав'язування ставок, (не)дотримання банківської таємниці, креативне виконання норм фінмоніторингу та інше. Розхитати банківську систему віртуозним держвтручанням – це саме те, що зараз вкрай потрібно українській економіці, яка потроху видирається з кризи, звісно ж.
Наостанок – байка з електрички. Жвавий дід з лавки навпроти на віртуозному полтавсько-харківському суржику: “Шо вони крадуть-хапають у три горла, ніби не встигнуть нажертися? Чи може тому й спішать, шо крадуть та бояться, шо їх на гарячому спіймають? А чого їм боятися? Ніби нікого з крадіїв же ж не саджають“.
Я з ним не сперечався, просто слухав. А що сперечатися? Віно все точно сказав – бачимо прикру історію про “нацарював на сто рублів та втік“. Бо ж насправді – не саджають. Лагідно дають можливість втекти з награбованим.
Смотри также: Блокада Донбасса: как отреагировали соцсети
Дуже прикро, що навіть легалізовані вкрадені гроші у вітчизняну економіку не вкладають – прилаштовують за кордоном. Це, до речі, додатково тисне на курс, оскільки супроводжується нелегальним виведенням капіталів за кордон. Під час війни такі дії виглядають особливо цинічно – як мародерство.
І все ж привід для оптимізму є – лампочку увімкнули, таргани забігали. Готуйте тапки.
Головний редактор журналу Гроші Олександр Крамаренко.
Текст є особистою думкою автора.
