Підвищення ефективності держрегулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінустанов - важлива умова розвитку ринків фінансових послуг. Злагоджена робота всіх елементів регуляторної системи, зниження надмірної бюрократичності наглядового апарату та надмірної зарегульованості дозвільних процедур є позитивними факторами не лише з погляду операторів фінансового ринку, що піднаглядаються регуляторам, а й споживачів фінансових послуг. Адже саме вони зрештою оплачують витрати на управління ризиками, які закладені у вартість фінансових продуктів. У цьому контексті велике значення має впровадження ефективної регуляторної моделі, за якої кількість органів і функцій держнагляду буде зведено до мінімуму, а дублювання цих функцій різними регуляторними органами - повністю виключено.
Читай також: Олександр Крамаренко: Бджоли проти меду або монополія на розпил
На вирішення цього завдання спрямовано законопроєкт №2413а "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" (т. зв. законопроєкт про "спліт" - прим. ред.), зареєстрований ще 2015 року, який Верховна Рада за рік ухвалила в першому читанні.
Наразі функції з регулювання фінансових ринків розділені між НБУ, який виступає регулятором банківського сектору; НКЦПФР, що опікується професійними учасниками фондового ринку; Нацкомфінпослуг, що регулює діяльність страхових, лізингових і факторингових компаній, кредитних спілок і ломбардів. Згаданий законопроєкт пропонує перерозподілити ці функції між двома регуляторами. А саме, між НКЦПФР, до якої перейдуть повноваження з нагляду за недержавними пенсійними фондами, фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, і НБУ, який стане регулятором для всіх інших фінансових установ. Зокрема й тих, які зараз підконтрольні Нацкомфінпослуг.
Такий підхід цілком виправданий, зважаючи на те, що на сьогоднішній день багато фінансових структур працюють у рамках груп, які включають у себе і банк, і страхову компанію, і факторингову компанію. А тому доцільно здійснювати за ними нагляд на консолідованій основі. У разі ухвалення цього законопроєкту НБУ стане основним ліцензійним органом, що видає ліцензії як банкам, так і більшості небанківських фінансових установ. Хоча на етапі обговорення цього законопроєкту висували й інші ідеї. Наприклад, закріпити функції з регулювання страхової діяльності за Міністерством фінансів України.
Читай також: Як знайти вигідну кредитну картку
Слід врахувати, що поділ функцій Нацкомфінпослуг між НБУ і НКЦПФР є одним із зобов'язань України згідно з меморандумом про співпрацю між Україною та МВФ. Укрупнення фінансових регуляторів вбачається одним із шляхів зниження витрат на бюрократичний апарат і дерегуляції національної економіки, що позитивно оцінюють іноземні кредитори.
У світовій практиці концентрація контрольних функцій у рамках одного або двох регуляторних органів є досить поширеним явищем. Адже якщо фінансова компанія змушена виконувати вимоги кількох регуляторних органів, підвищуються ризики застосування санкцій за їх невиконання. А отже, зростають і репутаційні ризики для компанії. Крім того, у сучасному світі з кожним роком зростає кількість інноваційних фінансових продуктів, що поєднують у собі елементи банківських операцій і небанківської фінансової діяльності, а також фінансових посередників, які пропонують такі продукти. Цілком логічно, що єдиним регулятором у цьому відношенні має виступати центральний банк. Як показує досвід, мегарегулятори загалом краще справляються із забезпеченням стабільності фінансової системи та виявленням кризових явищ, що насуваються в економіці.
Водночас питання про те, наскільки ефективним буде НБУ при виконанні нових, невластивих йому функцій, наскільки виваженим буде його підхід при регулюванні небанківського сектору, поки що залишається відкритим. Усе-таки основна функція НБУ, згідно зі ст. 99 Конституції України, це забезпечення стабільності грошової одиниці України - гривні. І з виконанням навіть цієї основної функції поки що не все ідеально.
Читай також: Золотовалютні резерви України перевищили 18 мільярдів доларів
Не варто забувати, що нагляд у банківському та небанківському секторах вимагає застосування різних підходів, з урахуванням специфіки ведення бізнесу відповідними компаніями. У цьому контексті вузька спеціалізація регуляторів, які контролюють окремі сегменти фінансового ринку, може виявитися більш корисною. Альтернативою ухваленому в Україні секторальному (інституційному) підходу під час розподілу функцій регуляторів, коли кожен із них курує окремі сегменти фінансового ринку (банківський, страховий сектор, ринок цінних паперів тощо), може слугувати функціональний підхід. Його суть у тому, що між двома регуляторними органами розділено два основні завдання фінансового регулювання - забезпечення стабільності фінансової системи, з одного боку, і нагляд за веденням бізнесу та захист інтересів споживачів фінансових послуг, з іншого.
У будь-якому разі, адміністративна реформа у сфері фінансового регулювання має бути спрямована на зменшення точок дотику держави та бізнесу. А також на спрощення дозвільних процедур і скорочення термінів їх проведення, на зведення до мінімуму втручання регулятора в господарську діяльність фінансових установ.
