Згідно з дослідженням антидискримінаційного проєкту Biasless, у 2025 році близько 20% опитаних працівників в Україні зазнали дискримінації. Такий самий показник був у 2022-му, а у 2021-му становив 28%.
Що таке дискримінація на роботі
Згідно з ратифікованою Україною Конвенцією №111 Міжнародної організації праці, дискримінація у сфері зайнятості — це будь-яке обмеження, перевага чи відмінність у ставленні до працівника на основі раси, статі, релігії, політичних переконань, національного походження та інших ознак. Винятки допускаються лише, якщо вони зумовлені специфікою роботи.
Відповідно до статті 2¹ Кодексу законів про працю (КЗпП), в Україні заборонена дискримінація за расою, статтю, віком, станом здоров’я, інвалідністю, гендерною ідентичністю тощо. Обмеження прав працівників дозволяється лише якщо воно виправдане властивими для певних робіт вимогами чи обумовлене необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.
Водночас Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації” виокремлює такі її форми:
- пряма — гірше ставлення до людини через певну ознаку;
- непряма — нейтральні на вигляд правила, які фактично ставлять окремих осіб у гірше становище;
- підбурювання — заклики або вказівки дискримінувати;
- утиск — принизлива поведінка, що створює ворожу чи образливу атмосферу.
Своєю чергою Держслужба України з питань праці вважає, що працівники можуть зазнати дискримінації:
- під час пошуку та наймі (або звільненні) на роботу;
- у доступі до певних професій або посад;
- при оплаті праці;
- під час кар’єрного просування;
- при здобутті освіти або професійної підготовки.
Найпоширеніші види дискримінації
Згідно з дослідженням Biasless за 2021, 2022 та 2025 роки, сьогодні в Україні найчастіше дискримінують за такими ознаками:
вік (ейджизм) — згідно з дослідженням Центру Разумкова, у 2024-му 20% опитаних стикалися з ейджизмом під час пошуку роботи. Водночас дослідження платформи Work.ua того ж року показало, що 67% жінок і 69% чоловіків 50+ зазнавали дискримінації за віком, коли шукали роботу. Майже 37% компаній, що не працевлаштовують людей цієї категорії, називають такі основні причини: труднощі з адаптацією, стереотипні погляди працівників 50+, фізично важкі умови роботи, невизнання сучасних технологій, різний менталітет і погляди на життя тощо;
стать (сексизм) — згідно зі спільними дослідженнями Gradus Research та Biasless, 59 % опитаних жінок у 2023 році та 60 % у 2024 році стикалися з неналежним ставленням на роботі. Крім того, Держслужба з питань праці на основі даних 2021-го (з тих пір вони не оновлювалися) зазначає, що жінки в Україні заробляють усередньому на 18,6% менше, ніж чоловіки. Для порівняння: за останніми даними Євростату за 2023 рік, середній гендерний розрив в оплаті праці в ЄС становить 12%;
зовнішній вигляд (лукізм) — як зазначає Держслужба з питань праці, лукізм штучно формує стандарти краси, яким людина нібито має відповідати, щоб, наприклад, отримати кращу роботу чи зарплату;
етнічне походження (ксенофобія) — наразі є мало даних про таку дискримінацію у трудовій сфері. За результатами дослідження Biasless за 2025 рік, із ксенофобією стикалися 4% опитаних;
сексуальна орієнтація (гомофобія) — згідно з останнім дослідженням громадської організації “Точка опори ЮА” за 2023-й, серед опитаних ЛГБТКІ+-людей лише 25% відкрито говорили про свою сексуальну орієнтацію на роботі. Водночас за даними правозахисного ЛГБТ-Центру “Наш світ”, у 2024 році у сфері зайнятості було зафіксовано п’ять випадків порушення трудових прав через сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.
Як законодавство захищає працівників
Адвокат, партнер юридичної фірми "Ілляшев та Партнери", член Правління Комітету управління персоналом Європейської Бізнес Асоціації Валерія Гудій розповіла Dengi.ua, що українське законодавство в цілому містить усі ключові засади для боротьби із дискримінацією у сфері праці. Насамперед це стаття 24 Конституції України, КЗпП, Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", а також Закон "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". Саме він чітко визначає, що таке дискримінація, і передбачає перевірку нових законів та правил на наявність дискримінаційних норм.
За словами Гудій, прогалини законодавства починаються там, де право стикається з практикою. Зокрема в Україні відсутній ефективний механізм компенсації шкоди за фактом дискримінації. Крім того, зазначає у коментарі для Dengi.ua адвокат, старший юрист GOLAW, член Комітету Національної асоціації адвокатів України з питань трудового права Наталія Матвійчук, працівнику треба самому доводити факт дискримінації, але законодавством не передбачена чітка процедура виявлення та фіксації цього явища.
За її словами, чимало роботодавців за власним бажанням впроваджують внутрішні правила, щоб запобігати дискримінації та реагувати на такі випадки. Однак це суто ініціатива окремих компаній. До того ж інколи працівники не скаржаться на дискримінацію через ризик втрати роботи чи кар’єрного тиску.
“Запобігти цьому міг би встановлений на рівні закону реальний та дієвий механізм захисту працівників, які звернулися з такими скаргами”, — наголошує Матвійчук.
Як захиститися від трудової дискримінації
Насамперед, як зазначає партнер юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Валерія Гудій, у разі дискримінації працівник має право вимагати тимчасового переведення на дистанційну роботу. Проте роботодавець може відмовити, якщо характер роботи цього не дозволяє або якщо працівник не надав переконливих доказів дискримінації.
За словами старшого юриста GOLAW Наталії Матвійчук, у разі дискримінації на роботі необхідно:
- зафіксувати відповідні факти, зібравши докази, що підтверджують наявність дискримінації. Це можуть бути електронні листи, записи розмов (якщо зроблені законно), свідчення колег чи внутрішні документи компанії, які вказують на нерівне ставлення. Без чітких доказів довести факт дискримінації майже неможливо;
- спробувати вирішити ситуацію всередині компанії. Тобто поскаржитися у HR-відділ або прямо керівництву. Однак роботодавець може не визнати проблему та навіть посилити тиск.
Тоді варто уникати конфронтації та спробувати вийти на державний рівень:
- звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Омбудсман). Він може здійснити перевірку та надати власні висновки, проте часто вони лише рекомендаційні;
- звернутися до суду. Однак процес може бути тривалим і потребує постійної юридичної підтримки. Перед зверненням варто обов’язково проконсультуватися з фахівцем.
Окремо важливо враховувати строки для повідомлення про дискримінацію на роботі: для Омбудсмана — протягом року, трудовий спір (суд) — три місяці, якщо мова про звільнення (суд) — один місяць.
Втім, адвокат юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Валерія Гудій наголошує: щоб довести дискримінацію, позивач має надати переконливі докази — інакше суд може стати на бік роботодавця, спираючись на статтю 2¹ КЗпП, яка допускає обґрунтовані обмеження. Наприклад, у справі №755/7916/19 Верховний Суд визнав, що позивачка не довела дискримінацію за інвалідністю. А в справі №752/1765/20 апеляційний суд відхилив позов через відсутність доказів систематичного тиску та обмеження прав.
Також за словами Наталії Матвійчук, соціальні стереотипи, стрес і недовіра до результату часто стримують людей від захисту своїх прав. Наприклад, у невеликих містах з обмеженим ринком праці люди бояться скаржитися через страх втрати роботи, а психологічний тиск і вразливість позивачів, на жаль, можуть зіграти на руку недобросовісним роботодавцям.
Попри поширеність дискримінації на роботі та складність у доведенні таких випадків, редакція Dengi.ua радить не зволікати з діями. Що швидше людина фіксує факти порушення та шукає юридичну підтримку, то більше шансів захистити свої права — зберігаючи при цьому час, нерви та гідність.
Раніше ми писали, що редакція Dengi.ua разом із нашим постійним експертом, юристом юридичної компанії Legal LLC Єгором Носачим розбиралася в юридичних тонкощах повернення грошей і механізмах захисту від карткового шахрайства.
Також ми вже писали, що в Україні існують професії, про які більшість людей навіть не підозрюють. Проте вони цілком реальні, актуальні та важливі для різних галузей економіки.
