Питання залучення трудових мігрантів неабияк розбурхало українське суспільство. І поки в соціальних мережах та ЗМІ точаться запеклі дискусії, перед Україною поступово постає сувора реальність економічних наслідків великої війни, зокрема, чималий дефіцит робочої сили.
Скільки українців повернеться
Починаючи з 2023 року Мінекономіки неодноразово наголошувало, що для швидкого економічного відновлення і щорічного зростання ВВП на 7% протягом наступних 10 років Україні потрібно закрити дефіцит у 4,5 млн робочих рук. В інтерв’ю РБК-Україна очільник відомства Олексій Соболев розраховує на повернення українців з-за кордону та залучення щонайменше 2 млн працівників всередині країни: молодь, людей 50+, осіб у розшуку та СЗЧ. Ввезення трудових мігрантів він не вважає пріоритетом на сьогодні.
На початку червня 2026 року під час конференції «Освіта нової України 2.0» премʼєр-міністерка Юлія Свириденко вкотре назвала повернення наших громадян додому одним із ключових завдань держави. Утім, сказати легко, а зробити важко. Згідно з п’ятою хвилею дослідження українських біженців, проведеного Центром економічної стратегії (ЦЕС), за кордоном їх перебуває близько 5,6 млн. 66% цих громадян — працездатного віку (18-65 років), а більше половини (56%) — молодь до 35 років. Трудовий потенціал шалений, але лише 43% опитаних планують повернутися, тоді як 36% не планують, а 20% — ще вагаються.
Таким чином, ЦЕС розрахував три сценарії приїзду українців після завершення війни:
- песимістичний: повернуться 1,3 млн;
- середній: повернуться 1,6 млн;
- оптимістичний: повернуться 2,2 млн.
Економічний експерт Данило Монін також запевнив Dengi.ua, що назад прибуде близько 2 млн осіб за умови наявності роботи та власного житла. До того ж якась частина громадян виїде після відкриття кордонів.
Зі свого боку, економіст, професор Києво-Могилянської бізнес-школи Олексій Геращенко зазначив Dengi.ua, що потік громадян, які повернуться додому, все ж дещо перевищить кількість тих, хто вирішить виїхати.
«Зараз в Європі ти можеш розраховувати на статус біженця та певну соцдопомогу, але після війни так не буде», — наголошує він.
Сувора математика дефіциту
Однак український бізнес сподівається не лише на повернення біженців. У Європейській Бізнес Асоціації (ЄБА) розповіли Dengi.ua, що 78% опитаних компаній вважають, що посилення державної підтримки працевлаштування внутрішньо переміщених осіб (ВПО) могло б частково або повністю знизити потребу в іноземних працівниках.
Чи дійсно це так? За даними Мінсоцполітики, в Україні налічується 4,6 млн ВПО. Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції (МОМ), опублікованим у травні 2026 року, 48% із них — працездатного віку. Своєю чергою, інший звіт МОМ щодо інтеграції на ринку праці (за жовтень 2025-го) фіксує, що рівень безробіття серед працездатних — 12%. Якщо вирахувати ці відсотки від загальної кількості, то виявиться, що реальний кадровий резерв ВПО — 265,5 тис осіб.
Але цих людей ще потрібно залучити. За даними МОМ, серед головних бар’єрів для працевлаштування ВПО є низькі зарплати, вікова дискримінація, потреба у перекваліфікації, проблеми з житлом та необхідність догляду за дітьми чи родичами. Додатковий виклик — нерівномірне розселення переселенців. Згідно з Мінсоцполітики, найбільше ВПО зосереджено у Харківській (508,1 тис), Донецькій (504,5 тис) та Дніпропетровській (471,9 тис) областях, тоді як бізнес відчуває кадровий голод по всій країні.
На думку Геращенка, після війни економіка може розраховувати на частку чоловіків, які нині переховуються від ТЦК, а також на частку демобілізованих військових. Додаткові резерви робочої сили, за словами ЄБА, бізнес отримує, перенавчаючи жінок на традиційно «чоловічі» професії та дедалі частіше залучаючи до роботи студентів і пенсіонерів.
Якщо взяти до уваги розрахунки уряду та ЦЕС і МОМ, то з необхідних 4,5 млн робочих рук Україна самотужки зможе покрити лише приблизно 1,4 млн.
Цей умовний кадровий резерв складається з уже вирахуваних 265,5 тис безробітних ВПО та приблизно 1,1 млн працездатних українців, які можуть повернутися з-за кордону. Остання цифра базується на середньому арифметичному трьох сценаріїв повернення від ЦЕС із поправкою на те, що 66% біженців — працездатного віку.
Таким чином, непокритий дефіцит кадрів у повоєнній Україні становитиме понад 3,1 млн працівників.
Бізнес поки не готовий наймати іноземців
У ЄБА зауважили, що серед опитаних членських компаній 74% вже гостро відчувають дефіцит кадрів, а 21% — частково. Найважче бізнесу закривати робітничі та технічні вакансії. Міжнародні компанії потерпають від нестачі вузькопрофільних фахівців зі знанням англійської. Крім того, на ринку важко знайти менеджерів із продажу та керівників середньої ланки, чия робота вимагає постійної присутності в офлайні. На думку Асоціації, ситуація з кадрами лише загострюватиметься. Проте Геращенко певен, що Україна стикнеться радше не із загальним, а зі структурним дефіцитом: люди будуть і шукатимуть роботу, але вакансії відкриватимуться зовсім в інших галузях.
Можливо, ШІ частково компенсує нестачу кадрів, однак поки що його вплив на наш ринок праці є обмеженим. За даними DOU.ua, лише 5% звільнених протягом року програмістів пов'язали це із впровадженням ШІ. Водночас опитані Dengi.ua українські компанії переважно розглядають алгоритми не як інструмент скорочення персоналу, а як спосіб підвищення продуктивності праці та перенесення співробітників на більш складні й творчі функції.
Тому, на думку Геращенка, без мігрантів Україна не здатна відновитися. Причина в демографічній прірві: 45-річних українців нині утричі більше, ніж 15-річних. Через 10–15 років одному молодому працівнику доведеться утримувати 3–4 пенсіонерів. Такий податковий тиск змусить молодь емігрувати. Щоб система не колапсувала, її доведеться заповнювати мігрантами.
«Математика каже: не буде ніякої України без залучення мігрантів», — підсумовує експерт.
Утім, український бізнес поки не поспішає залучати іноземців. За опитуванням ЄБА, 45% компаній не розглядають такий найм, 41% — допускають теоретично, а досвід мають лише 2%. Основні перешкоди — мовний бар’єр, адаптація та економічна невигідність. 87% компаній, які вже наймали іноземців, вважають чинні механізми їх працевлаштування складними.
Водночас у ЄБА повідомили Dengi.ua, що під час проведеного Асоціацією експертного заходу щодо залучення мігрантів бізнес наголошував: найбільші труднощі пов’язані не з дозволами на роботу, а з візовими процедурами та перевірками міграційних органів. Серед можливих рішень компанії називають цифровізацію процесів, спрощення міграційних вимог і скорочення строків оформлення. Проте в Асоціації наголосили: наразі бізнес не веде активного діалогу з державою щодо змін у цій сфері.
Геращенко певен, що частину зазначених питань має вирішувати бізнес. Адже влада завжди реагує повільно, а масштабні державні програми в умовах слабких інституцій обернуться корупцією та фінансуванням «мертвих душ» (наприклад, коли з 1000 оплачених державою викладачів мовних курсів реально існуватимуть лише 100). Експерт радить державі замість прямого втручання надавати бізнесу цільові пільги, щоб компанії самостійно організовували мовні курси для іноземців.
Зрештою, треба визнати, що залучення мігрантів — не загроза, а об'єктивна економічна потреба. Уряду час припинити політизацію питання, провести консультації з бізнесом та оновити законодавство. Державі не треба вигадувати складні програми — достатньо прибрати бюрократію та спростити вже наявні процедури. Відповідальність за найм та адаптацію іноземців бізнес візьме на себе. Від влади потрібна лише політична воля, щоб просто не заважати ринку відновлювати країну.
Як ми писали раніше, в Україні немає масового напливу трудових мігрантів - попри поширені в соцмережах чутки. Реальна кількість іноземних працівників - до 10 тисяч, що менше, ніж до повномасштабного вторгнення.
Також ми вже писали, що найбільша кількість мігрантів походить з Індії та Китаю - країн із сукупним населенням близько трьох мільярдів осіб.
