«Чотири роки в мене відбирають бізнес». Такими словами одеський ресторатор Савва Лібкін описує свою боротьбу з місцевою прокуратурою за ресторан «Дача». Це лише один яскравий приклад того, як державні органи продовжують створювати штучні перешкоди для бізнесу, витрачаючи при цьому сотні мільйонів гривень бюджетних коштів на програні судові справи.
За офіційною статистикою Європейської Бізнес Асоціації, щороку податкова витрачає близько 150 млн грн з державного бюджету на судові справи проти підприємців, які вона переважно програє. Й хто платить за поразки ДПС? Ті, проти кого й ведуться ці судові справи - бізнесмени. Й це тоді, як кожна копійка державного бюджету потрібна на підтримку нашої обороноздатності та збереження життя військових.
Боротьба за «Дачу»: хроніка абсурду
Ресторану «Дача» в Одесі – 20 років. «На момент його заснування я взяв в оренду зруйновану будівлю практично без підлоги та даху», – розповідає Савва Лібкін про початок історії одного з корпусів Санаторію ім. Чкалова.
Міністерство охорони здоров'я погодилося віддати в оренду Лібкіну залишки одного з корпусів із правом ремонту та викупу. За 20 років площа ресторану розширилася з 350 до 712 кв. м, а Лібкін інвестував у заклад $2 млн.
У 2010 році Лібкін викупив 51% у компанії «Драйв-Ін», якій належить будівля, 49% продовжувало належати державі в особі Міністерства охорони здоров'я. У 2018 році ресторатор приватизував частку у 49% через Фонд держмайна в Одеській області.
Але вже у 2019 році почався тиск на бізнес – Нацполіція відкрила кримінальне провадження, а на початку 2021 року Одеська обласна прокуратура звернулася з позовом про «повернення безпідставно набутого майна». Попри виграні Лібкіним суди, прокуратура знову відкрила ту ж саму справу в 2025 році.
Ситуація досягла піку, коли працівники санаторію перекрили під'їзд до ресторану, не пропускаючи машини гостей. «Люди мають іти пішки до ресторану, хоча наша територія дозволяє розмістити до 40 автівок», – скаржиться Лібкін.
Системна проблема: від прокуратури до податкової
Історія Савви Лібкіна – це лише вершина айсберга загальнодержавної проблеми тиску на бізнес. Якщо в Одесі ресторатор бореться з прокуратурою, то тисячі інших підприємців по всій Україні змушені відбиватися від необґрунтованих претензій податкової служби.
Механізм тиску однаковий: державні органи відкривають справи, програють їх у судах, але продовжують наполягати на своєму, подаючи ті самі позови знову й знову. Це виснажує фінансові та часові ресурси підприємців, змушуючи їх зосереджуватися на судових процесах замість розвитку бізнесу.
«Таких кейсів у моїй практиці багато», – каже партнер юридичної компанії Moris Роман Титикало. За його словами, в юридичному середовищі це називається «хитати клієнта». Така ситуація показує, що держава не є надійним партнером і ставить під загрозу саму процедуру приватизації.
Від прокуратури до податкової: єдиний алгоритм тиску на бізнес
Безпідставні позови проти бізнесу стали фірмовим стилем не лише прокуратури. Історія Лібкіна — це модель взаємодії держави з підприємцями, яку податкова служба застосовує в масштабах всієї країни: нескінченні перевірки, необґрунтовані звинувачення та ігнорування судових рішень на користь бізнесу.
Хоча голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев публічно наголошує, що перед податківцями не стоїть завдання «зібрати штрафи, змусити людей робити непотрібні речі», практика свідчить про протилежне. Поки Савва Лібкін бореться з одеськими прокурорами за свою «Дачу», тисячі підприємців по всій Україні потерпають від аналогічних дій податкової.
Спільним знаменником є не просто захоплення чужого бізнесу, а створення системи, де підприємці змушені постійно виправдовуватись і витрачати час та ресурси на судові процеси замість розвитку справи. І держава, замість наповнення бюджету для допомоги армії та вирішення соціальних питань, інвестує мільйони в переслідування тих, хто цей бюджет наповнює.
Міжнародна довіра під загрозою
Особливо гостро проблема проявляється у міжнародній взаємодії. Державна податкова служба України систематично порушує не лише українське законодавство, але й міжнародні норми при взаємодії з компетентними органами інших держав. Податківці регулярно надсилають спеціальні запити до іноземних партнерів, ігноруючи вимогу спочатку використати всі можливості отримання інформації всередині країни.
Такі дії прямо суперечать міжнародним стандартам. Згідно з Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (ETS 127), запитувана держава має право відмовити у наданні інформації у трьох випадках: якщо запитуюча сторона не вичерпала внутрішні джерела даних, якщо розкриття інформації може зашкодити законним комерційним інтересам, або якщо запит не містить належного обґрунтування. Саме ці три правила податківці порушують найчастіше.
Маніпуляції із документами: підтасовка доказів
Судова практика розкриває шокуючі деталі таких порушень. Наприклад, було виявлено справжні маніпуляції з документами. Податкова додала «від себе» частину документів в пакет, що отримала від компетентних органів країни нерезидента-контрагента. При цьому ключовий документ, оригінальний лист взагалі «загубився». На вимогу суду пояснити, звідки взялися додаткові сторінки і куди зник оригінал, представники податкової лише розвели руками.
Більше того, документи були подані англійською мовою без перекладу, що суперечить процесуальним нормам.
У іншій справі ситуація не краща. Податкова намагалася використати неповну інформацію від компетентного органу країни реєстрації нерезидента, яка навіть не підтверджувала їхні власні припущення. Суд категорично заявив: «Такі документи не набувають статусу доказів і не можуть прийматись до уваги при вирішенні спору».
Катастрофічний рівень довіри
Рівень довіри до податкових органів досяг історичного мінімуму. За даними досліджень Ради бізнес-омбудсмена, лише 19% підприємців довіряють центральному апарату ДПС, а до регіональних підрозділів податкової служби - критичні 13%.
Наталія Артемчук, менеджер комітету з податкових та митних питань Європейської Бізнес Асоціації, наводить шокуючу статистику: «Офіційна статистика ДПС України свідчить, що більшість рішень суду була прийнята на користь платників податків. Судові витрати ДПС України у 2023 році склали 143 738 500 грн. Дана статистика свідчить про створення неправомірного тиску на сумлінних платників податків, що в кінцевому результаті шкодить розвитку економіки України».
«Генерування щороку десятків тисяч вкрай формалістичних і недостатньо обґрунтованих висновків податкових перевірок створює адміністративну, правоохоронну, юридичну і судову метушню, яка суттєво не збільшує податкові надходження в Україні», - зазначає бізнес-омбудсмен Роман Ващук у своєму дослідженні.
«Я бачу в цьому тільки мотивацію конкретних прокурорів»
Повертаючись до історії Савви Лібкіна, варто зазначити, що виторг його ресторану в 2023 році зріс на 126,7%, до 27,7 млн грн, а заклад вийшов зі збитку у 319 200 грн в прибуток у 1,1 млн грн. Це успішний, легальний бізнес, який створює робочі місця та сплачує податки.
«Я у цьому бачу тільки мотивацію конкретних прокурорів», – говорить Лібкін про постійні спроби відсудити його бізнес.
Така ситуація яскраво демонструє, як державні органи можуть роками вести боротьбу проти підприємців, незважаючи на виграні суди та законність операцій. А тим часом значні суми з бюджету продовжують витрачатися на безперспективні судові справи.
Судова практика як відповідь на свавілля держави
Характерно, що не лише в історії з рестораном «Дача», але й у численних справах проти податкової служби суди все частіше стають на сторону бізнесу. Однак навіть проігравши справу, державні органи знову й знову подають однакові позови, ігноруючи попередні рішення судів.
Для протидії такій практиці Верховний Суд України послідовно застосовує доктрину «плодів отруйного дерева» у справах проти податкової служби. Згідно з цим принципом, якщо докази зібрані з порушенням закону, вони не можуть бути використані в суді, навіть якщо вказують на реальне порушення.
Ця доктрина, сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», вже стала основою для скасування багатьох необґрунтованих рішень податкової.
За словами бізнес-омбудсмена Романа Ващука, така судова практика є надзвичайно важливою для захисту прав бізнесу, але вона не вирішує системної проблеми: «Підприємства змушені витрачати оборотний капітал та дорогоцінний час керівництва на безкінечні судові процеси замість розвитку бізнесу та створення нових робочих місць».
Шлях до відновлення довіри
Європейська Бізнес Асоціація розробила комплексний пакет пропозицій щодо реформування податкової системи. Ключовим елементом є запровадження персональної відповідальності податківців за неправомірні дії.
«Бізнес вбачає за доцільне запровадити адміністративну і дисциплінарну відповідальність податківців за створення неправомірного тиску на компанії. Можливо тоді податківці, як рядові так і ті що на керівних посадах, зважатимуть на наслідки своїх дій», - наголошує Наталія Артемчук.
Серед інших пропозицій - повне перезавантаження системи міжнародної взаємодії, розробка чітких внутрішніх процедур для обґрунтування міжнародних запитів, впровадження сучасних інформаційних систем для забезпечення прозорості та створення системи попереднього консультування для бізнесу.
«Ми маємо усвідомити - без відновлення взаємної довіри між бізнесом та податковою службою неможливо побудувати ефективну економіку», - підкреслює Наталія Артемчук. Реалізація запропонованих змін вимагатиме політичної волі та системних зусиль, але альтернативи реформам немає. Подальше ігнорування проблем у податковій сфері загрожує не лише економічними втратами, але й остаточною втратою довіри міжнародних партнерів до України як надійного учасника глобальної податкової спільноти.
У час, коли країна веде виснажливу боротьбу за своє існування, кожна гривня в бюджеті має особливу цінність. Замість створення штучних перешкод для бізнесу, який попри всі складнощі працює та сплачує податки, держава має забезпечити йому максимальну підтримку. Адже саме підприємці забезпечують економічний тил - кошти на виробництво дронів, захисне обладнання для військових та відбудову зруйнованих міст. Неефективні судові тяжби з тими, хто наповнює державну скарбницю - це недозволена розкіш для країни у стані війни.
