Запуск електронних грошей, що базуються на блокчейні, вже не є настільки модною темою, як ще кілька років тому. Проте ця ідея поступово переходить з фази «це щось дивне і може не треба» до стадії «варто роздивитись, щоб зрозуміти ризики та переваги». Власне досліджую переваги і ризики без зайвого ажіотажу.
З моменту появи перших криптовалют представники фінансових регуляторів різних країн давали їм різні оцінки, але практично всі сходилися в одному – Blockchain це цікава та перспективна технологія. Власне, переважна більшість проектів CBDC (Central bank digital currency), тобто електронних грошей, що мали б випускатись центральними банками - , розробляється на базі Blockchain і менше 20% використовують інші технології розподіленого реєстру, відмінні від Blockchain.
Активізації розробок центральними банками CBDC посприяло в першу чергу зростання популярності стейблкойнів, зокрема, USDT, обороти яких останні кілька років співставні об’ємами операцій платіжних систем Visa і Mastercard. Нагадаю, що стейблкойн – це такі криптомонети, які жорстко прив’язані до певного активу. Зокрема, 1 USDT дорівнює одному долару США.
І той факт, якими темпами зростають об’єми розрахунків в стейблкойнах, не лишає сумнівів в тому, що попри всі труднощі з розробкою і впровадженням CBDC, центральні банки більшості країн світу, і НБУ не виключення, запустять свої цифрові валюти, бо на кону стоїть макроекономічна стабільність та ризики втрати контролю над монетарною політикою своїх держав. Хоча, звісно, ніхто не готовий сказати, що масове запровадження почнеться вже завтра або навіть післязавтра.
Навіщо це може бути потрібно
CBDC, як ще одна форма грошей, на додачу до готівкових та безготівкових, покликана закрити ті потреби в фінансових операціях, які недостатньо ефективно закриває поточна застаріла фінансова інфраструктура, але досить непогано з цим справляються криптовалюти, зокрема, стейблкойни.
Глобальний розвиток фінансів, в тому числі, поява криптовалют, вимагає інновацій від центральних банків, і CBDC є відповіддю на цю вимогу.
Сьогодні у більшості країн світу Центральні банки неквапно тестують свої національні цифрові валюти, і Україна в цьому плані не виключення. Передбачається, що цифрова валюта е-гривня, сприятиме прозорості розрахунків, забезпечуватиме більш швидке і дешеве здійснення транскордонних платежів, а завдяки програмованості даного виду грошей, з’явиться можливість ефективного контролю за їх цільовим використанням.
Передбачена в е-гривні програмована частина мала б нести в собі потрібну і актуальну бізнес-логіку, аналогічну смартконтрактам у Blockchain. Це дозволить, наприклад, слідкувати за цільовим використанням субсидій. Грошову допомогу на дитину не можна буде витратити приміром, на купівлю цигарок, а громадяни, які не досягли 21 року не зможуть розрахуватись своєю цифровою валютою за алкоголь, і накінець, підприємці не зможуть здійснювати сумнівні транзакції.
Завдяки е-грошам, буде легко вбудуватись в усі міжнародні транзакції, здійснювати платежі в зарубіжних інтернет-майданчиках, здійснювати міжнародні грошові перекази, купувати та продавати віртуальні активи. Очевидно, що це залежить від наявності відповідної цифрової інфраструктури у країн, які є емітентами резервних валют.
Загалом, тема міжнародних переказів давно стала болючою, з точки зору фінансового моніторингу. Оскільки, передбачається, що кожна грошова одиниця CBDC матиме свій унікальний ідентифікатор, аналог серійного номеру банкноти, стане можливим відслідкувати кожну операцію окремої грошової одиниці від моменту її генези і до останньої поточної транзакції. Відповідно, це зніме потребу доведення контролюючим фінансовим органам, що та чи інша операція є “чистою”, що означає відміну потреби підготовки купи документів під кожну операцію, а також пришвидшення здійснення операції.
Окремо слід зауважити, на відміну від систем типу SWIFT, де платежі можуть йти кілька днів, CBDC забезпечуватиме практично миттєвий переказ коштів. Потреба у швидких, недорогих і безпечних транскордонних платежах зростає пропорційно до збільшення обсягів міжнародної електронної торгівлі, грошових переказів та туристичних потоків, що зумовлює необхідність модернізації міжнародних платіжних систем і розвитку альтернативних платіжних інструментів.
Попри те, що внутрішні платіжні системи у багатьох країнах зазнали інтенсивної модернізації на основі нових фінансових технологій, міжнародні перекази залишаються переважно незмінними та продовжують функціонувати на основі кореспондентської банківської моделі, яка є технологічно застарілою. Таке відставання обумовлене значно складнішими умовами для впровадження змін у транскордонних платіжних системах порівняно з внутрішніми.
Для пересічних фізичних осіб, досить актуальним є питання комісій за міжнародні перекази. Як правило, середні суми переказів у цих категорій користувачів коливаються від кількох десятків до кількох сотень доларів, Але комісії системам міжнародних переказів, вони платять несправедливо великі. Наприклад, при переказі через Western Union від 50 до 100 доларів, відправник має заплатити 15 доларів комісії, тобто від 15 до 30 відсотків від суми. Тому, пропонуючи платіжну інфраструктуру з меншими затратами на перекази, CBDC ще й сприяє підвищенню фінансової інклюзивності.
І, накінець, прозорість розрахунків. Заробітна плата чиновникам та держзакупівлі в CBDC дозволять контролювати обіг виплачених державою коштів, таким чином, створюючи суттєві ускладнення для проведення корупційних оборудок.
Держава зможе автоматично, в режимі реального часу, утримувати податки з фізичних та юридичних осіб, що має значно спростити їх адміністрування.
CBDC сприятиме збору більш точних і своєчасних даних про фінансові операції, що дозволить отримувати детальнішу аналітику та статистику щодо поточного стану економіки та споживчих поведінкових трендів, що допоможе фінансовим регуляторам ухвалювати більш обгрунтованімонетарні рішення.
Але все не так просто
Для того, щоб ця форма грошей стала дійсно масовою, потрібна довіра до неї. І тут потрібно врахувати, що вже на етапі вивчення можливості впровадження CBDC з’явилось більш ніж достатньо теорій змов. Тому необхідна певна популяризація е-грошей серед населення - як нового інструменту розрахунків.
Доведеться переконувати, що необхідність появи цифрової форми грошей продиктована еволюцією фінансової системи, так само, як свого часу виникла потреба в паперових грошах, а далі в безготівкових. Для успішної інтеграції е-гривні у фінансовий простір, в першу чергу варто почати з переведення на розрахунки в CBDC всі операції в держзакупівлях та цільову соціальну допомогу.
Подальше прийняття е-грошей населенням, дозволить їм закріпитись у всіх видах грошових операцій, як ще один їз різновид, на рівні з готівковими та безготівковими гривнями, наприклад. Крім питання масового прийняття CBDC, впровадження е-гривні потребуватиме значних інвестицій на створення та розвиток в Україні відповідної інфраструктури, включаючи інтеграцію з існуючою в країні фінансовою інфраструктурою.
Сьогодні, з урахуванням макроекономічних тенденцій та розвитку фінансових технологій, питання щодо впровадження цифрових валют центральних банків (CBDC) вже не викликає сумнівів; на порядку денному постає лише питання темпів їх впровадження.
Однак, враховуючи потенційні характеристики цифрової валюти центральних банків, постає цілком закономірне питання: що зупинить перетворення CBDC на зброю проти громадян чи потенційне блокування законних транзакцій у певних громадян або юридичних осіб, які «потрапили у немилість»?
Насправді, практично всі побоювання, що виникають щодо використання CBDC для блокування небажаних операцій, вже технічно можливі в межах існуючих фінансових інструментів.
Дійсно, впровадження CBDC може надати урядам прямий доступ до гаманців користувачів, що спростить процеси стягнення податків, штрафів або блокування рахунків, де для цього буде достатньо змінити кілька рядків коду. Однак це лише питання спрощення виконання дій, а не їх можливості або неможливості порівняно з існуючими порядками.
Технічно можлива і деанонімізація транзакцій, тобто повний контроль держави за всіма фінансовими операціями. Чи є привід для занепокоєння? Відкриті демократичні суспільства не мають значних підстав для цього. У таких країнах існує достатньо спеціалістів, здатних оцінити, чи не створює розробка конкретної держави ризиків деанонімізації платежів і в якій мірі це може загрожувати приватності громадян.
А оскільки саме довіра і розуміння з боку громадян є тим фактором, який визначатиме успіх і швидкість впровадження CBDC, то навряд чи варто боятись деанонімізації. Звісно, за умови довіри суспільства до відповідних державних інституцій.
У тоталітарних державах, навпаки, існує значний ризик повної деанонімізації, що може мати негативні наслідки. Зокрема, поєднання цифрової валюти з такими системами, як китайська система соціальних рейтингів, може створити практично необмежені можливості для контролю, заохочення чи покарання громадян в стилі похмурої антиутопії.
Інновації в області CBDC залежать від віри та впевненості в тому, що центральний банк та інші державні установи не зловживатимуть новими можливостями контролю. Правильно спроектовані CBDC повинні слугувати безпечним і нейтральним засобом платежу, навколо якого може бути сформована нова платіжна екосистема.
