Судячи з новинних стрічок України, кількість всіляких економічних та інвестиційних форумів постійно зростає.
Причому представники влади регулярно відвідують такі заходи і посилено декларують свою прихильність до реформ. Тільки ось пред'явити їм як вітчизняним, так і іноземним інвесторам нічого.
Навіть президент клятвено обіцяв провести податкову реформу. Але після цієї обіцянки так нічого і не сталося.
Читай також: Павло Себастьянович: Основна проблема - страх
В Україні, як і в будь-якій країні з перехідною економікою, є свої проблеми, які потрібно вирішити в першочерговому порядку. Перша - це корупційний податок на прибуток, друга - це надмірне навантаження на фонд оплати праці, третя - протистояння бізнесу і контролюючих органів.
Концепцію реформи, що вирішує ці три проблеми, було розроблено експертами ще 2015 року, підтримано бізнесом і втілено в проєктах законів. Але всі ці ініціативи до Верховної Ради за дивним збігом обставин так і не дійшли.
Давайте подивимося ширше на діяльність, яку здійснює держава. Вона встановлює правила життєдіяльності для всіх українців.
Вона встановлює норми прибутковості. І сьогодні найвищі норми прибутковості, безсумнівно, у владі, в держапараті. У мільйонів підприємців доходи набагато нижчі, ніж у районного прокурора або депутата міської ради. Я вже не кажу про перших осіб держави або керівників великих держпідприємств.
Тому для того щоб економіка почала зростати, економічні реформи мають змістити ці точки високої прибутковості в приватний сектор. Підприємцем має бути вигідніше, ніж суддею чи прокурором.
Працювати чесно, "по-білому" має бути фінансово вигідніше, ніж працювати інспектором у держслужбі праці.
Але сьогодні вигідно бути держслужбовцем, контролером, розпорядником бюджетних коштів, а в приватному секторі вигідно залишатися "в тіні" й отримувати субсидії. Що найсумніше, ці економічні правила створює і підтримує саме держава.
Зрадофіли і порохоботи сперечаються на різних рівнях. Коли є успішний кейс у приватному або державному секторі - порохоботи кажуть: ось, подивіться, адже можливо і в таких умовах! А зрадофіли: "А уявіть, що б було, якби ще й умови були сприятливі?!".
Читай також: Павло Себастьянович: Перевіряйте політиків на профпридатність
Умови, особливо економічні, створюються на центральному рівні. Податкова політика - це загальнонаціональне питання. Створення чогось нового, інноваційного - це завжди локально. Як героїзм. Завжди індивідуальний. І часто не завдяки, а всупереч.
А ось створення бізнес-клімату - це парафія перших осіб держави. Розподіл норм прибутковості - він, безумовно, теж виходить від перших осіб.
І поки заповзятливі десь у прокуратурі та в місцевих органах влади, а не в приватному секторі, щось із бізнес-кліматом в Україні не те, чи не так? Тому бізнес і вимагає від Президента виконати свою обіцянку. Подати до парламенту перший і основний проєкт закону, що замінює податок на прибуток податком на виведений капітал. Щоб підприємцям було простіше, а контролювати в них було б нічого.
