На сьогодні ставлення до тих торговельних правил, які намагається встановлювати Європейський Союз, дещо змінилося. Ніхто не готовий брати їх за основу апріорі. Ні інтелектуально, ні економічно, ні політично.
Водночас, торговельна політика ЄС є предметом жвавої дискусії не тільки всередині Євросоюзу, а й за його межами. Є певні три кити, на яких вибудовуються нові правила торгівлі як на рівні великого бізнесу, що фундаментально переглядає свої стратегії, так і на рівні взаємовідносин бізнесу і держави, а також у міждержавних взаємовідносинах. Це - цифровізація, проблеми клімату та переналаштування торговельних ланцюжків. Ці три питання вийшли на новий рівень внаслідок як пандемії, так і загострення економічного протистояння між США, ЄС і Китаєм. Та модель глобалізації, яка сформувалася ще в році 2015-му, перестала влаштовувати всіх гравців. І тому зараз відбуваються великі зміни в торговельній політиці.
Наприклад, якщо на початку 2000-х під час вступу України до Світової організації торгівлі просувалася ідея лібералізації торговельних відносин і відкритої торгівлі, то тепер ЄС, навпаки, намагається встановити нові правила й обмеження. Зокрема шляхом просування стратегії "нульових викидів" Green Deal, яка задає новий тон обговоренню на міжнародній арені.
Є три кити, на яких вибудовуються нові правила торгівлі на рівні взаємовідносин бізнесу і держави, а також у міждержавних взаєминах. Це - цифровізація, проблеми клімату і переналаштування торговельних ланцюжків, які найближчими роками задаватимуть тональність у міжнародній торговельній політиці..
У зв'язку з цими процесами варто звернути увагу на три важливі події осені 2021 року. Перша - це саміт ООН із продовольчих систем, який відбувся у вересні. Друге - це майбутній саміт із клімату в Глазго в листопаді. Третє - міністерська конференція СОТ, яка відбудеться наприкінці листопада - на початку грудня.
Тональність цих заходів свідчить про те, що питання продовольчої безпеки та кліматичних змін стали вже невід'ємною частиною глобальної торгівлі. При цьому ніде немає консенсусу. І не так, що весь світ розділився на два полюси. Це - цілий хор різних точок зору. Наприклад, на саміті ООН із продовольчих систем була прямо-таки суперечка з приводу того, що нам важливіше, клімат, мале фермерство чи подолання голоду.
Так, ми можемо, наприклад, як пропонує ЄС, сконцентруватися винятково на органічному сільському господарстві та стимулювати фермерів, активно фінансуючи й підтримуючи їх. Але це ніяк не вирішить проблему мільярда людей, які голодують по всій планеті. США зі свого боку наполягають на тому, що потрібно робити наголос на інтенсифікацію в АПК і на впровадження нових рішень у сільгоспвиробництві - біотехнологій, сучасної ефективної хімії для удобрення, обробітку врожаю тощо.
Так от, Україна в такій ситуації стикається не тільки з викликами, а й має хороший шанс як великий гравець на світовому ринку продовольства. Але тільки за умови, що ми будемо відстоювати свою точку зору, і робити це грамотно.
Що нам показує приклад Євросоюзу? А те, що там немає домінуючої точки зору. Зараз настає час великих інтелектуальних дискусій, які чимось схожі на Уругвайський раунд переговорів на зламі 1990-х років, коли було ухвалено правила функціонування СОТ та умови вступу до неї. Тому Україні важливо не залишатися осторонь, і слід говорити не тільки про тарифи, квоти та про інші заходи, які стосуються торговельних відносин, а й про своє позиціонування у всіх цих процесах. Ми можемо грамотно просувати свої інтереси, відштовхуючись від тих трьох тенденцій, про які я вже згадував, - цифровізація, декарбонізація і боротьба із забрудненням екології, а також зміна торговельних ланцюжків.
Раніше прем'єр-міністр України Денис Шмигаль розповів , що зміниться для українців після запровадження "авіаційного безвізу".
